UA

: Кінець однієї легенди. Юрій Шевельов.
Моє справжнє знайомство з українською літературою почалося не зі шкільної програми, а з есеїв. З Лексикону націоналіста Рябчука, якщо точно. І якщо чесно, можливо, якби не есеї, я б так і залишилася варитися у своїй меншовартісності. А так, як подих свіжого вітру.
Потім були й романи, але есеї залишилися особливою любов’ю. Це ж майже інтим, інтелектуальна розмова з автором, якого не знаєш, але який говорить до тебе просто і важливо.
Шевельова я, звісно, читала то тут, то там. Але не було отого “сісти і зануритися”. Тому коли побачила, що Стасиневич уклав збірку, зразу ж замовила, а отримавши з нетерпінням дочекалася вечора і пірнула. Читається надто легко, навіть образливо легко. Хотілося б повільніше. Бо майже кожне речення хочеться підкреслити, а іноді й двічі. А ще під час читання прокинувся мій особистий біль: дуже прикро згадувати, що я жила в Харкові з пам’ятником Леніна, а не з пам’ятником Шевельову. Так і хочеться замислитися, а що було б якщо? Але того я ніколи не дізнаюся. Можу лише тільки мріяти.
Улюблений есей зі збірки - Пороги і Запоріжжя. Там дісталося всім русні, дисидентам, емігрантам. І було (і є) за що ;)
Ця книжка, як на мене, має бути в кожного українця. Тому тираж у 2000 екземплярів мене щиро дивує. Хоча уявляю, як сам Шевельов іронічно посміхається з моєї наївності своєю тонкою посмішкою справжнього українського bad boy’а (але про це у передостанньому есеї)
P.S. Окремо хочеться сказати про видання. Можливість відірвати шматок обкладинки щоб зробити закладку мене підкорила. По зрівнянню з американськими paperback розкривається книжка набагато зручніше. Тож тут теж хочеться окремо подякувати. В Америці можна купити у Sokolya Ukrainian Books, в Україні підозрюю вибір набагато більше :)
#україна #читання #книжка #книжки #УкрПіксель #100ДописівУкраїнською #література #есей #шевельов #УкрФеді #УкрТві #книгиукраїнською #українською